РУС УКР


Активный отдых. Активные туры. Каталог туристических сайтов.
Наша кнопка:
Показать код
мотель «Боршна»

Боршна, Валки

БОРШНА

Боршна

МонахЗа однією легендою назва населеного пункту походить від назви лісів — борів, тому що в давнину вони розрослися по всій території. Інша легенда свідчить, що назва села походить від слова «борошно» — на притоці  річки Удай було багато вітряних млинів, які мололи зерно на борошно. Старожили відмічають, що в Боршні було до 18 млинів, під деякими з них навіть відпочивав Тарас Григорович Шевченко, коли йшов з Густині через Боршну Роменським шляхом.

Видатним та улюбленим місцем прилучан є Иллінська гора, з якої відкривається мальовничій краєвид на куполи Свято-Троїцького Густинського монастиря. Ще в 1805 році на честь Святого Іллі тут було зведено церкву, богослужіння в якій проводилися до 1944 року. Але з кінця 1970 року від церкви не залишилося й сліду — вона була розібрана й зруйнована. Та жителі села рішуче налагоджені відродити церкву та звести новий храм. В даний час на місці майбутньої церкви вже встановлений хрест та проводяться молебні.

На Иллінскій горі приємною для мандрівників стане зустріч зі скульптурою монаха, яка вирізана з дерева. Його погляд спрямований на куполи Густині.


ВАЛКИ

Серед крутих схилів, у долині тихоплинної річки Удай, розташувалося село Валки. 

ВалкиІснує легенда, в якій сказано, що першими поселенцями села були чумаки, котрі їздили на південь України за сіллю. Один з чумацьких валок (возів) зупинився тут на відпочинок. Мандрівників привабила широка річка Удай, яка була в той час наче озеро, а її береги були вкриті багатим зеленим вбранням. Луги й ліси оточували цей благодатний край. Деякі чумаки залишилися тут жити. І стало село називатися «Валки» — від чумацьких валок.

Коло села Валки є струмок, який має історичну цінність. Ще в ХVІІІ ст. він поїв своєю водою і українців, і шведів, котрі на той час були на нашій землі. Вгамовував спрагу людям багато-багато років. Струмок почистили й освятили, для того, щоб він міг дарувати свіжість жителям ще довгі-довгі роки. Є повір‘я, якщо відроджується струмок, відроджується й народ.

Люблять й бережуть своє село його мешканці. Восени воно вкрито віночком з золотавих лісів і садів, взимку відпочиває в спокійній задумливості, а навесні прокидається первоцвітом і вербними котиками. Оживає  разом з весною, щоб об’єднати разом людей у велику дружню родину.